Гра престолів. Пісня льоду й полум'я

    «Гра престолів» — перший роман з циклу «Пісня льоду й полум'я» американського письменника Джорджа Мартіна. Жанр – епічне фентезі з елементами жаху. Вперше твір був опублікований 1996 року видавництвом Bantam Spectra. Дія роману відбувається у вигаданому всесвіті. У центрі твору три основні сюжетні лінії — події, що передували початку династичних війн за владу над континентом Вестерос, який нагадує Європу часів Високого Середньовіччя; насувається загроза навали племен здичавілих і демонічної раси Інших; а також подорож дочки поваленого короля в спробах повернути Залізний трон. Оповідання ведеться від третьої особи, поперемінно з точки зору різних персонажів.

    Роботу над романом автор розпочав у 1991 році, плануючи на той момент цикл як трилогію. Джордж Р. Р. Мартін, який тяжіє до написання великих за обсягом текстів, вирішив створити масштабне епічне фентезі в дусі «Володаря перснів», ґрунтуючись на історичних книгах і перевівши акценти від магії до реалізму. Особливе місце в «Грі престолів» він відвів геральдиці, лицарству, опису бенкетів і одягу. Книга була навіяна реальними історичними подіями, а герої циклу мали прототипи в середовищі європейських вельмож. Одна з основних ідей книги — думка про те, що смерть є неминучою істиною усього життя.

    Дія циклу розгортається у вигаданому світі. Основні події книги зосереджені на материку Вестерос, який за економікою, культурою і соціальним влаштуванням нагадує Європу часів Високого Середньовіччя, і частково на східному континенті під назвою Ессос, що відрізняється етнічним і географічним різноманіттям. Найвпливовіші родини Вестероса прийнято називати Великими Домами. Приблизно за триста років до подій «Гри престолів» династія Таргарієнів, використовуючи трьох драконів, завоювала всі землі Вестероса від Стіни до південних берегів Дорна та створила єдину імперію. Рід Таргарієнів походить з давньої Валірії. Еєгон одружився зі своїми сестрами, і цієї традиції часто дотримувалися в їхньому роду. Династія стала згасати після загибелі останніх драконів. Божевілля Ейєріса II породило повстання, яке виявилось успішним.

    Рід Баратеонів, як вважають, походить від побічної гілки Таргарієнів. Після повалення короля Шторму вони стали лордами Штормової Межі. Чорняві і сильні, Баратеони довгий час залишалися вірні правлячій династії. Причиною протиборства стала кохана Роберта Баратеона Ліанна Старк, яку викрав Рейєгар Таргарієн, син Ейєріса II. Роберт, бувши проводирем повстання, після перемоги зійшов на трон Семи королівств, але став нікчемним правителем. Світловолосі Ланістери були найбагатшим родом з усіх Великих Будинків. Вони управляють Західними Землями, а їхня фортеця — Скеля Кастерли. Главою сімейства є лорд Тайвін. Його старший син Джеймі, що служив у гвардії Ейєріса, убив колишнього короля, за що отримав прізвисько «Царевбивця».

Стислий зміст

    Світ Семи Королівств – це світ лицарів та вбивць, турнірів та битв, героїв та лицедіїв, інтриг та пригод, вічного холоду та вічного літа. Світ, в якому зникла магія та давно загинув останній дракон.

Світ, єдність якого тримається на владі короля – Роберта Баратеона, котрий захопив престол, відібравши його у династії Таргарієнів із Валірії, що правила у Вестеросі майже триста років. Проте могутній воїн часто виявляється слабким королем. Після таємничої загибелі свого десниці (правої руки короля) – Джона Аррена, Роберт призначає на цей пост свого вірного товариша – Еддарда Старка – правителя Півночі. Старк змушений відправитись в столицю – Королівську Гавань, залишивши Вінтерфел (Вічнозим) на свого чотирнадцятирічного сина Роба.

    «Завдяки» підступам власного оточення, яким заправляє його дружина, королева Серсея Баратеон (Ланістер), Роберт гине на полюванні, а в країні спалахує жорстокий конфлікт: Старки, як найближчі союзники короля, виступають проти Ланістерів – Хранителів Заходу, що і не приховують своїх планів щодо вільного престолу. Свої амбіції стосовно трону мають також і два брати загиблого короля – Станніс та Ренлі.

    Граючи в ігри престолів лорди Вестороса забувають про існування за океаном нащадків Таргарієнів – Вісериса Таргарієна та його сестри Дейєнеріс, що дивом врятувались після перемоги Роберта і тепер палають жагою помсти.

    …Захоплені міжусобною війною, люди не звертають уваги на події, що розгортаються на далекій Півночі, за Стіною, де потрохи набирає сили нелюдь. До того ж, як гласить гасло Старків – «Зима близько…»

Стіна

    На північній межі королівства розташовується Стіна — величезний бар'єр з льоду і каменю заввишки сімсот футів, на якому несуть свою службу брати Нічного Дозору. Вони поклялись назавжди віддати себе своїй справі, відмовитися від титулів і роду, не мати дружин і дітей і до кінця своїх днів обороняти Стіну. Фактично братство захищає Сім Королівств від північних племен здичавілих, анархічної спільноти, що живе за власними законами в Зачарованому Лісі на північ від Стіни. У пролозі троє братів Нічного Дозору — сір Уеймар Ройс, Гаред і Вілл — переслідують здичавілих за Стіною, але стикаються з Іншими і двоє з них гинуть. Гаред втікає і перетинає Стіну, але його ловлять і Еддард Старк карає його смертю за дезертирство.

    Джон Сноу, бастард лорда Старка, прибуває на Стіну. Він об'єднує новобранців проти суворого наставника рукопашного бою і захищає боягузливого, але добродушного Семвела Тарлі — новачка, якого не злюбили інші брати за його огрядність. У Дозорі є три класи братів — будівельники, які чинять Стіну і замки Дозору, стюарди, які облаштовують життя Варти, а також розвідники, які виконують різні завдання за Стіною. Джон, завдяки своїм бойовим навичкам, розраховує стати розвідником, але його визначають у стюарди лорда-командувача Нічним Дозором Джиора Мормонта. Сем, завдяки старанням Джона, стає стюардом і помічником мейстера Ейємона, який утримує бібліотеку і воронів.

    Дядько Джона Бенджен Старк пропав понад шість місяців тому, вирушивши на пошуки тих братів, які загинули в пролозі. Джон і його вовк Привид знаходять двох мертвих людей із загону Бенджена. Їх привозять у Чорний замок, але вночі вони оживають. Один з них намагається вбити Мормонта, проте Джон знищує його вогнем. Коли Джон дізнається про смерть свого батька, він хоче дезертирувати, щоб допомогти Роббу в його поході, але друзі його наганяють і вмовляють повернутися. Зранку Мормонт просить Сноу дотримуватись клятви і повідомляє про плани великими силами вирушити на Північ, щоб все-таки знайти Бенджена — живого чи мертвого, і розібратися, що затіває Манс-нальотчик, «Король за Стіною» — лідер здичавілих і брат-втікач Нічного Дозору.

Персонажі

    Роман представлений від імені дев'яти героїв. Улюблений персонаж Мартіна — Тиріон. Привабливим роблять його дотепність і неоднозначність. Найбільш складно автору давався Бран, оскільки він був наймолодшим з головних героїв і фактично єдиним, хто володіє магічними здібностями. Історія Дейнеріс від самого початку повинна була розвиватися на іншому континенті. Письменник зобразив карту Вестероса і вирішив розвивати дію з цим персонажем за межами цієї карти, порівнюючи отримуваний ефект з уявним введенням розділу про Фарамира відразу після дня народження Більбо у «Володарі перснів», що відразу дало б читачеві інше уявлення про масштаби оповіді. Смерть головних героїв частково була натхненна загибеллю Гендальфа в «Братстві Персня» і Фродо в «Двох вежах» з тією різницею, що персонажі Мартіна зазвичай не воскресають. Автору було важко вбивати своїх героїв, оскільки він ставився до них як до дітей, хоча деякі з них, такі як Еддард Старк, «були відзначені смертю від самого початку». Сцену смерті Еддарда написано 1994 року. Автор казав: «Валар моргуліс. Всі смертні повинні померти. Смерть неминуча істина життя… і всіх історій теж». Своїм твором автор хотів посперечатися з твердженням Толкіна, що хороший чоловік, такий, як Араґорн, повинен стати хорошим королем. Нед, як моральний компас оповідання, захисник, який об'єднує інших, «зметений з дошки», що робить оповідь більш тривожною. Письменник не хотів убивати його занадто швидко — він дав читачам час прив'язатися до нього, щоб ця втрата стала ударом.

    На ведення оповідання від імені різних героїв Мартіна надихнув його досвід роботи журналістом. Бувши молодим студентом, Джордж, переборюючи сором'язливість, спілкувався з очевидцями різних пригод, багато з яких не бажали відповідати на поставлені запитання. Цей досвід посприяв погляду на одну подію з різних точок зору. Деякий час Мартін сумнівався, чи варто включати в розповідь драконів. Він роздумував, чи повинні вони бути живими, чи залишатися лише символами здібностей до пірокінезу. Приятелька письменника Філліс Ейзенштейн переконала його в тому, що поява драконів — правильне рішення. Першою сценою роману, яка «чіпляє», автор вважав падіння Брана. І Джеймі, і Серсея виглядають огидними в цьому моменті книги. Однак фактично Джеймі здійснює важкий вибір — через спробу вбивства чужої дитини він хотів врятувати власних дітей. Серсею автор порівнював з леді Макбет. Вона щиро любить своїх дітей, але у неї соціопатичний погляд на світ і цивілізацію. Попри те, що спочатку Ланністери виглядають «чорніше чорного», поступово читач починає розуміти мотиви, які ними рухають. Це, в свою чергу, викликає надію, що з часом вони зміняться на краще. Автор вважав, що його герої досить життєздатні, щоб читачі могли ідентифікувати себе з одними з них, і відчувати негативні емоції до інших.